Чимало людей хотіли б отримати найбільш достовірну інформацію щодо того, що собою являє ген алкоголізму. Можлива передача його у спадок? Фахівці в галузі біології, медицини та психотерапії до останнього часу намагалися зрозуміти, чому не всім досліджуваним вдається встояти перед спокусою заплутатися в мережах алкогольної залежності. Хоча всі вони доводилися один одному родичами, і умови, в яких вони перебували, практично дуже схожі.
Ген алкоголізму передається у спадок? Це питання не дає спокою багатьом !
Можна продовжити список фактів даної тематики потребують наукового пояснення. Одні алкоголіки «зі стажем», сумлінно пролікувавшись, стають цілком нормальними членами суспільства, а в інших ніяк не складеться – після відновного курсу їх знову тягне до випивки. Зовсім протилежне ставлення до алкоголю тих, хто з пелюшок виховувався в сім'ї, де вживання спиртного вважалося буденною справою. Одного з братів взагалі не приваблює «жива вода», а другого – достатньо спробувати буквально крапельку дурманного напою, і рука буде тягнутися до чарки щодня.
Алкоголь – ворог з великим досвідом
Історія спиртних напоїв бере свій початок з незапам'ятних часів. Однак, то, турбуватися з того привід, що алкоголь перетворився у справжнє зло для суспільства, стали набагато пізніше. Як тільки не вправлялися у виборі покарання для любителів попиячити. Їх важко було назвати гуманними. Для профілактики алкоголізму влаштовувалися публічні страти п'яниць: били різками, таврували, відрізали вуха, поїли молоком закипевшим, виганяли назавжди з міста і т. п.
Нинішнє покоління має можливість переконатися в тому, що пристрасть до алкоголю невикорінно. Адже яким ще іншим способом наш предок міг легко довести себе до ейфорії, щоб на душі стало легко, життя забарвилася в рожеві тони? Каверзні речовина під назвою «етилен», безперешкодно опинившись в мозку людини, виробляє у нього потяг.
Алкогольна залежність може проявитися в будь-який момент, якщо є схильність до цього!
Найбільша ймовірність поповнити лави алкоголіків у того, хто вийшов з-поміж таких самих питущих оточуючих, знаходяться як у найближчому, так і далекому спорідненні. Ці спостереження дали привід говорити про існування певного набору генів, викликають тягу до спиртного.
В лабораторіях кипить робота
У своїй лабораторії двоє электрофизиологов Хебб і Олле досвідченим шляхом виявили наявність в області мозку, яку назвали центром задоволення. Щурів привчили натискати на педаль, щоб включати слабкий імпульс подразнюючого струму і отримувати від цього задоволення. Здивувало те, що не всі випробовувані виявляли бажання доводити себе до екстазу таким методом.
На відміну від алкоголю в даному випадку мав місце не хімічний, а електричний спосіб впливу на мозок. В подальшому при проведенні експериментів з гризунами електричний струм замінили алкоголем. Було виявлена наступна закономірність:
- Непостійність доз (збільшення змінювався зменшення і навпаки), відображалося на поведінці вживають спиртне;
- Після 22-годинної перерви в прийомі алкоголю миші випивали його настільки багато, що створювалося враження, ніби вони хотіли надолужити «згаяне».
Значить, ген алкоголізму все-таки існує?
Ген алкоголізму підступний, тому краще знати про його існування і намагатися уникати провокацій.
Думка вчених
На підставі дослідів світлі голови висунули ідею про існування в мозку окремих ділянок, коригувальних кількість прийнятого алкоголю. Поширюючись кров'ю по всьому організму, алкоголь досягає центру задоволення, змінюються значення сили і частоти імпульсів, проходять нейронами. У разі коли цей ефект відсутній, то піддослідний не буде відчувати ейфорії.
Для перевірки гіпотези у наступній групі лабораторних тварин вирішено було провести експеримент по-іншому. Замість того, щоб руйнувати гени доповнити центр задоволення копіями генів, відповідальних за тягу до спиртного. Результат виявився позитивним – випробовувані відмовилися від бажання захмеліти.
Кілька вчених з США, які працювали спільно, у досліджуваного гена виявили здатність до мутацій. Так от, чим пояснюється прагнення людини збільшити дозу алкоголю, причина хронічного алкоголізму! В подальшому виявили ще кілька аналогічних генів.
Алкогольна залежність особливо страшна по жіночій лінії!
Прорив у науці
2011 рік ознаменувався одним науковим відкриттям, зроблених співробітниками знаменитого англійського королівського коледжу. Нарешті-то була поставлена крапка в питанні про швидкої адаптації жінок до рідин, містить етиловий спирт. Винен у тому ген аденилатциклаза 7-го типу, на якого поклали провину за вживання алкоголю. У разі його «відключення» організм не зможе боротися з пристрастю до алкоголю. У чоловіків такого ефекту не спостерігається.
В 2015 році завдяки американцям виявився ген, який допомогою впливу на нейромедіатор задоволення, змушує людину збільшувати дози спиртного ледь не до нескінченності. Наука замовчувала про здібності гена передаватися. Ось до яких висновків прийшли мисливці за геном алкоголізму з Єльської школи громадського здоров'я:
- Сфера впливу цього гена не обмежується одним лише алкоголем. У числі його «щасливих» власників цілком можуть виявитися курці та наркомани.
- Успіху сприяло вивчення генетики більше 3,5 тис. чоловік, точніше, занесені в спеціальну базу даних діагнози, а також ознаки вакансій захворювань.
- Пристрасть до спиртного, пояснюється впливом активного гена, властиво в основному тим американським жінкам, чиї предки колись жили в Європі.
- На результат лікування алкоголіків зі стажем впливає факт можливого зловживання спиртним не тільки батьків, але навіть дідусів (чи бабусь)
То, що батьки можуть обдаровувати своїх спадкоємців, крім інших своїх здібностей ще й ген алкоголізму, представляє серйозну проблему. Зокрема, цю обставину слід враховувати при усиновленні дітей.
Висновки
Ген алкоголізму – це не міф. Не можна забувати про це, якщо в родині є люди, страждають від залежності до спиртним напоям. Будь-який стрес може привести до того, що непитущий чоловік знайде порятунок на дні пляшки. Ген алкоголізму підступний, тому краще знати про його існування і намагатися уникати провокацій.
